Земля моя, пишайся і мужай!
Хай над тобою світить сонце красне!
Моя хороша, рідна і прекрасна,
Земля моя, омріяний мій край !
Сторінка 1. ВСТУП
Кожна річ має своє місце під сонцем… всяка справа – початок. Ріка – свій витік – джерело, а дерево - коріння …
Так має свій початок і селище, в якому ми живемо. Назва його – Казанка. існують різні думки та легенди про виникнення Казанки. Полинемо думками крізь роки і століття, послухаємо легенди…
Учні розповідають легенди. Додаток 1.
Сторінка 2. ІСТОРІЯ НАЗВИ
На початку свого існування наше селище мало трохи іншу назву…
Заснували його люди віруючі, які користувалися в своїй господарській і побутовій діяльності церковним календарем, за яким, за яким називали новонароджених дітей та власні поселення. Так виникли назви сіл Троїцьке, Покровка, Вознесенське, Казанське.
У документах 20-х років ХХ століття наше селище назване – «Казанское», а з 1855 року реєструється теперішня назва – Казанка.
Сторінка 3. Початок історії
4 листопада 1800 року назавжди увійде в історію рідного краю – це початок історії селища, історії сповненої драматичних, а іноді і трагічних, подій. І якщо у 1800 році село було засноване випадково, то з 1804 року починається планове заселення цього краю.
У 1813 році прибули переселенці з Хотинського та інших повітів Курської губернії. В межовій книзі за 1828 рік, записаній на підставі указу Миколи І і за рішенням Катеринославської межової контори згадується про перших поселенців Казанки. Документ свідчить, що в Єлисаветградському повіті « на пустопорожней земле поселено село Казанское с ево пашенную землею, сенными покосами и прочими угодьями, которые во владении владении стоят казенных поселян».
З січня 1825 року – за царським указом Казанка стає військовим поселенням. До теперішнього часу зберігся її поділ на сотні.
Предками жителів І сотні є вихідці із Обоянського повіту, тому їх в мовному обіході називають «обоянці». Родини перших поселенців Юркових, Коптєвих, Євсюкових, Кривцових, Маслових, Сидорових дали початок Казанківському роду. Саме ці призвища найпоширеніші на території І сотні.
ІІ – сотню заселили вихідці із Муренської землі.
У 40-х роках ХІХ століття У Казанці поселяються подоляни – вихідці з районів теперішньої Хмельницької області, та переселенці з Волині утворили в Казанці IV та V сотні.
Деякий час росіяни та українці зберігали свої національні звичаї і традиції. кордоном між ними був Широкий провулок. Але з часом вони ріднилися між собою все більше і більше.
Сторінка 4. Населення селища
За даними перепису населення у казанці у 1815 році було 786 дворів ( сімей), у кожному з яких налічувалось від 6 до 10 чоловік.
Після ліквідації військових поселень у 1857 році Казанка стає державним селом. На початку 60-х років ХІХ століття в селі було 685 дворів зі 4487 жителями.
У 80-х роках налічувалось 1100 дворів. Всі громадяни обробляли 11 552 десятини землі. Казанка поступово стає великим, відомим на півдні Росії ринком збуту робочої сили. Багато місцевих жителів йшли на будівництво залізниці Харків - Миколаїв.
У 1867 році була споруджена залізнична станція Казанка. З відкриттям регулярного руху поїздів у 1873 році життя Казанки ще більше пожвавилося. Щорічно з Казанки відправляли близько 2 млн. пудів зерна до Миколаєва. Швидко розвивалося борошномельне виробництво. В селі було 58 вітряних та один паровий млин. Щорічно в селі відбувалося три ярмарки, торгувало понад 50 крамниць. У 1884 році в Казанці проживало 6 144 особи.
Сторінка 5. Освіта в Казанці
Першу школу в селі було відкрито через 50 років від його заснування – у 1849 році. У 1861 році школу відвідувало всього 30 учнів, 1862 – 36 учнів, а 1863 – вже 54 учні.
На початку ХХ століття кожен десятий житель села міг читати і писати. 1 1904 році в Казанці проживало 10 400 осіб. А в двох церковнопарафіяльних школах, земському училищі і двокласному училищі Міністерства освіти навчались 430 учнів, або 30 % дітей шкільного віку.
У 1894 році єлисаветградські повітові збори ухвалили відкрити в Казанці бібліотеку. На цей час в селі діяли дві православні церкви та молитовний будинок.
Сторінка 6.
Економічний розвиток
У 1902 році на базарах Казанки продавалось товарів на суму 310 629 карбованців. У 1905 році в селищі було 12 кузень, 8 швацьких, 11 взуттєвих, 30 ткацьких майстерень. У 1909 році залізницею з Казанки було відправлено 2,9 млн. пудів хліба, більше 100 тис пудів борошна, а прибуло сюди 26 тис пудів заліза, 2,3 тис пудів сільськогосподарських знарядь, через станцію відправлялося більше 400 тис пудів будівельних матеріалів, та ввозилося біля 200 тис пудів лісу.
Сторінка 7. Адміністративне положення
До 1920 року – село Казанка Єлісаветградського повіту Херсонської губернії.
1920 – 1923 рр. – Казанківська волость Криворізького повіту Катеринославської губернії.
1923 – 1930 рр. - Казанківський район Криворізького округу Херсонської губернії.
1930 – 1935 рр. - село Казанка Долинського району Дніпроперовської області.
1935 – 1937 рр. - Казанківський район Дніпропертовської області.
1937 – 1963 рр. – Казанківський район Миколаївської області. У 1959 році до Казанківського району приєднано значну частину Володимирського району.
1963 – 1965 рр. – село Казанка Новобузького району Миколаївської області.
З 1965 року – Казанківський район Миколаївської області.
У 2000 році в Казанці налічувалось 8 500 жителів.
Ознайомлення з картою району. Додаток 2.
Сторінка 8. Історія у назвах
Сучасна Казанка - це селище міського типу, розташоване на обох берегах річки Висуні, за 130 км від обласного центру. Відстань до залізничної станції Казанка на магістралі Харків – Київ - 9 км. Казанка – центр району, площа якого 1 300 000 км2.
Історія селища відображається в назві його вулиць:
Вулиця Жовтнева – названа в честь річниці Великої жовтневої революції 1917 року.
Вулиця Перекопська - названа за назвою одного з перших колгоспів « Перекоп».
Вулиця Послушняка - названа на честь односельчанина, Послушняка Михайла, що геройськи загинув на Марухському перевалі Кавказу.
Вулиця Пушкіна - названа на честь генерала Ю. Г. Пушкіна, командира 23 танкового корпусу, що звільнив село у березні 1944 року.
Вулиця Калини - названа на честь командира екіпажу танка, що першим увірвався в Казанку.
Вулиця Васляєва - на честь першого секретаря Миколаївського обкому Комуністичної партії України, який в роки війни приймав участь у визволені Казанки.
Вулиця Алхімова - названа на честь жителя району,С. М. Алхімова, воїна – інтернаціоналіста, посмертно нагородженого орденом Червоного Прапора.
Згадуймо їх імена з пошаною і вдячністю.
Сторінка 9. Символіка селища
Рішенням сесії Казанківської селищної ради в квітні 2011 року затверджено символіку селища міського типу Казанка.
Сторінка 10. Заключне слово
Наше селище славиться людьми – талановитими, щирими, добрими і працелюбними, які створюють його матеріальне і духовне сьогодення та майбутнє. Саме завдяки їхнім старанням, умілим рукам, натхненній праці живе наше селище. Все, що ми маємо, створено копіткою працею попередніх і нинішнього поколінь.
Що скажуть нащадки про покоління людей, які живуть в Казанці сьогодні. прославити свою малу Батьківщину, залишити свій слід в його історії можете і ви. ваше майбутнє – у ваших руках.
І на завершення журналу прослухаємо вірш нашої поетеси А. Барченко
Ювілей Казанки
Моя мила, прекрасна казанка
Ювілей відсвятковує свій.
200 літ чистих й мирних світанків,
Безліч різний відбутих подій.
200 років тому заснувалась
І розквітла, мов сад навесні.
Розросталась навкіл, будувалась
Для людей з року в рік, день при дні.
Переживши війну і страждання,
Більш зміцніла, змужніла, зросла…
І зустріла щасливе світання,
І у мирне сьогодні прийшла.
І тепер в незалежній країні
Побудує майбутнє своє.
У прекрасній своїй Україні,
У одвічній за мир боротьбі.
Усний журнал на тему:
Підготувала
Сорочан О. М.
Казанківська ЗОШ №1
2013 рік
| 
