Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелеватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім`ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогі-чної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни Глазовий навчався в Криворізькому педагогічно-му інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою до-лею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Ки-ївського педагогічного інституту ім. О. М. Горько-го. У 1950—1961 рр. — заступник головного ре-дактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Друкувався з 1940 року. Окремими виданнями вийшли:  поема "Слався, Вітчизно моя!" (1958),  поетичні збірки сатири та гумору,  "Великі цяці" (1956),  "Карикатури з натури" (1963),  "Коротко і ясно" (1965),  "Щоб вам весело було" (1967),  "Мініатюри та гуморески" (1968),  жартівлива поема "Куміада" (1969),  "Усмішки" (1971),  "Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973),  "Байки та усмішки" (1975),  "Весела розмова"(1979),  "Хай вам буде весело" (1981),  "Сміхологія" (1982).

Книжки для дітей: • "Пушок і Дружок" (1957) та "Старі друзі" (1959), написані в співавторстві з Федором Маківчуком, • "Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника" (1958) — у співавторстві з Богда-ном Чалим, • "Іванець-Бігунець" (1963), • "Як сторінка, то й картинка" (1964), • "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965), • "Перченя" (1966). • Серед останніх книжок — "Вибрані усмішки" (1992), "Веселий світ і Чорна книга" (1996), збірка "Сміхослов" (1997). В них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жар-тівливі поеми, дитячі казки.

СМІХУ ІСКОРКИ ЯСНІ... Їх залишив по собі класик сучасного українського гумору, справді-бо народний улюбленець Павло Глазовий. Знаю: славі, що прийшла до нього, він не прагнув запобігати. Пошуковцем посад, звань, нагород ніколи не був. Тим надійнішою постає ця слава тепер. А народна шана - це передовсім природне відлуння на добро, яке ніс Павло Глазовий у світ... Високий, поставний, з красивим відкритим обличчям, що ледь-ледь (наче здалеку) підсвічу-вала тепла усмішка, навіть на людях він здавався самітником, зосередженим на своїх думках - наче над отією книгою, що кожен Майстер пише все життя. Павло Глазовий створив у своїх творах строкату й різноманітну галерею персонажів, що самі промовляють за себе, живуть своїм життям, постають такими, якими є: не кращими й не гіршими, але скрізь - справжніми. Котрі, то на жаль, то на радість, втілюють риси, характерні для свого часу і свого народу. У гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості: духовні, моральні, етичні й побутові... Про все це автор веде мову з усмішкою, іро-нією, часом легким сарказмом (гуморист!). Але ширше й важливіше - з великим і щирим уболіванням за людину. Її життя, мову, Батьківщи-ну... З гарячими думками про майбутнє: чи збе-режуть українці своє рідне - слово, культуру, пам'ять, звичаї?

Ці тривоги чим далі сильніше пе-реймали старого-старого письменника, поставали у нових і нових віршах. Він поспішав і - встиг! Останнє десятиліття ста-ло прощальним злетом. Благословенна доля берегла пам'ять, талант, гострий розум, зацікав-лення до сущого навколо - і до останніх днів на землі. Вісімдесятидволітній мудрець (не лише письменник, а й великий читач з назавжди для душі обраним Шевченком) Павло Прокопович пам'ятав усе життя: «Раз добром зігріте серце вік не прохолоне…» …Нехай ці слова завжди звучать услід добрій пам’яті про нього, хай вплітаються у них « сміху іскорки ясні», які Павло Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік – добрим людям. Невичерпними джерелами творчості гумо-риста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича — доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти А. Литвинов, А. Паламаренко, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови. Творчість П. П. Глазового — життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою. Нагороди: Лауреат премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книжку "Сміхологія". Перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного 1996 р. Орден "За заслуги" (1997) за вагомий вне-сок в українську літературу.